Зміст
Загальні вимоги для утримання морських свинок
Морська свинка — це маленький гризун із родини свинкових (Caviidae), який походить із Південної Америки. Їхні дикі предки мешкали у високогірних районах Анд і були одомашнені ще близько 3000 років тому. Спершу морських свинок розводили як свійських тварин, але згодом вони стали домашніми улюбленцями, оскільки просто неможливо не замилуватися такими чарівними мордочками і залишитися байдужим до радісного чи ласкавого муркотіння. До Європи морські свинки потрапили у XVI столітті завдяки іспанським та португальським мореплавцям та швидко стали популярними домашніми улюбленцями. Сьогодні вони є одними з найбільш популярних декоративних гризунів.
Назва «морська свинка» звучить незвичайно, адже ці звірятка не мають нічого спільного ані з морем, ані зі свинями. Існує кілька версій того, чому ці милі пухнастики отримали таку назву.
Ймовірно «морськими» їх назвали тому, що вони потрапили до Європи з Південної Америки через океан, тобто були «заморськими», але назва швидко скоротилася до «морських». У деяких мовах назва вказує на заморське походження цих улюбленців. Наприклад, в англійській мові морська свинка — guinea pig, тобто назва натякає на далеку країну Гвінею, що розташована десь за морями, хоча морські свинки там ніколи не жили.
Чому свинок назвали свинками? Можливо, причиною стало те, що ці малюки видають кумедні звуки, схожі на рохкання, і нагадують маленьких поросят. Їхня міцна статура та округлі форми теж роблять їх схожими на поросят. Ці милі створіння причарували мільйони людей, аматори доклали чималих зусиль до створення нових порід, тож нині за бажанням ви можете обрати собі улюбленця серед понад 60 порід — з гладенькою або кучерявою, довгою або короткою, блискучою або пухнастою шерстю чи зовсім без шерсті. Якщо вас цікавлять ці улюбленці, давайте в загальних рисах з’ясуємо, які умови їм потрібні для життя вдома, а також детально розглянемо, які проблеми зі здоров’ям трапляються найчастіше. На жаль, ветеринарів-ратологів не так багато, а хворобі легше запобігти, ніж лікувати. Тож поговоримо про здоров’я і хвороби морських свинок.
Загальні вимоги для утримання морських свинок
Основні характеристики морських свинок.
-
Розмір: 20–30 см завдовжки
-
Вага: 700–1200 г
-
Тривалість життя: 5–8 років (іноді до 10)
-
Харчування: трава, сіно, зелень, спеціальні сухі корми, овочі, фрукти
-
Характер: лагідні, соціальні, люблять компанію
Морські свинки — невибагливі, але дуже соціальні створіння, яким потрібний правильний догляд. Ось кілька базових правил, дотримання яких дозволить прожити вашому улюбленцю довге та щасливе життя.
Передусім знадобиться простора оселя з окремими зонами для корму, відпочинку, ігор та прогулянок. Чим більше, тим краще. Важливо забезпечити хорошу вентиляцію та м'яку підстилку (наприклад, із пресованих деревних гранул, присипаних тирсою, тирси або сіна). Надзвичайно важливе правильне харчування. Основу раціону складають якісне сіно, трава, зелень (60-80%), спеціальні беззернові корми для морських свинок. Овочі та фрукти треба давати 2-3 рази на тиждень, як смаколики. Обов'язково додавайте до раціону улюбленця продукти, багаті на вітамін C, оскільки організм цих гризунів не здатний синтезувати його самостійно.
Вам буде цікаво дізнатись: Як доглядати морську свинку?
Морські свинки дуже соціальні, для нормального самопочуття та психологічного здоров’я їм необхідне спілкування з родичами чи людьми. Якщо ви не можете приділяти улюбленцю багато часу, заводьте пару чи групу свинок.
Важливий момент — гігієна та догляд. Клітку потрібно чистити не рідше 2-3 разів на тиждень, а миски та напувалки мити щодня. Частого купання морські свинки не потребують, більше того — контакт з водою для них є сильним стресом. Купати пухнастика варто лише коли він дуже сильно забруднився, в інших випадках достатньо протерти шерсть мокрою серветкою та обсушити рушником. Свинок із шерстю середньої та великої довжини слід регулярно розчісувати. Морським свинкам потрібні безпечні іграшки, тунелі та укриття, щоб вони могли ховатися та відчувати себе у безпеці.
Ці симпатичні малюки подарують вам багато щасливих хвилин, будуть радувати кумедними витівками, безпосередніми та щирими проявами любові. Такі маленькі пухнасті друзі чудово знаходять спільну мову як з дорослими, так і з дітьми.
Існує безліч порід морських свинок, які відрізняються зовнішнім виглядом та типом шерсті. Найпопулярніші породи:
-
американські. Коротка, гладка шерсть, невибагливість у догляді та доброзичливий характер роблять їх відмінним вибором для початківців.
-
альпаки. Довга і кучерява шерсть потребує регулярного догляду, розчісування. Свинки мають дуже незвичайний та привабливий вигляд.
-
рекс. Ці пухнастики мають коротку густу хвилясту шерсть, що робить їх схожими на плюшеві іграшки.
-
абіссінська. Шерсть цих свинок росте розетками, тому вони трохи кудлаті і надзвичайно кумедні. Ця порода відзначається активністю, грайливістю та чудовим апетитом.
-
скінні. Безшерста порода, що відзначається дружелюбністю та любить сидіти на руках. Також ці свинки стануть вам чудовими співрозмовниками, бо дуже люблять спілкуватися вголос.
-
перуанські. Ці свинки мають дуже довгу шерсть, вона може сягати 30 см, тож потребує не лише регулярного розчісування, але й підстригання або зачісування, бо інакше заважатиме свинці бігати.
Порода морської свинки — це не лише зовнішній вигляд; кожна порода має специфічні особливості здоров’я. Довгошерсті породи схильні до проблем зі шкірою. Рекси та абіссінці мають схильність до алергії та подразнення шкіри, тому важливо вибирати для них м'які підстилки та не допускати перебування у приміщеннях з дуже сухим повітрям. Безшерсті свинки частіше застуджуються, тож не бажано тримати їх на протязі.
Тривалість життя морських свинок становить 5-8 років, але при гарному догляді та правильному харчуванні вони можуть жити до 10 років незалежно від породи. Вибираючи породу морської свинки, враховуйте не лише зовнішній вигляд, а й особливості догляду, щоб забезпечити улюбленцю комфортне та щасливе життя.
Хвороби морських свинок
Морські свинки, як і будь-які інші домашні улюбленці, іноді хворіють. Зважаючи на їхні фізіологічні особливості, важливо своєчасно виявляти симптоми захворювань і звертатися до ветеринара для встановлення діагнозу та призначення лікування.
Основні хвороби морських свинок, про які важливо знати.
-
Респіраторні захворювання. Морські свинки дуже чутливі до респіраторних інфекцій. Основними збудниками хвороби є бактерії (особливо Bordetella bronchiseptica) та віруси. Інфекції можуть бути спричинені поганими умовами утримання, зокрема протягами, низькою температурою або високою вологістю у приміщенні.
-
Стоматологічні проблеми. Зуби морських свинок відростають протягом усього життя, тому при неправильному харчуванні досить часто відзначається надмірне зростання зубів або інфекції ротової порожнини.
-
Сечостатеві інфекції та камені в сечовивідних шляхах. Морські свинки схильні до утворення каменів у сечовому міхурі та інфекцій сечостатевої системи, особливо самці. Спричиняють хворобу, надлишок кальцію та нестача води та свіжої трави або зелені в раціоні.
-
Гастроентерит. Захворювання травної системи зазвичай виникають через неправильне харчування або стрес. Найчастіше це діарея або запор.
-
Синдром раптової смерті. Це складний і маловивчений синдром, при якому морська свинка раптово помирає, навіть якщо здається цілком здоровою. Його причинами можуть бути серцево-судинні порушення або інші внутрішні хвороби.
Профілактика хвороб морських свинок досить проста і не потребує особливих зусиль чи багато часу. Подбайте про збалансоване харчування улюбленців. Не менше 70% раціону мають складати сіно й трава, а решту — спеціальний зерновий корм та свіжі сезонні овочі й фрукти. Підтримуйте чистоту в помешканні улюбленця, щоденно мийте напувалку та миски, піклуйтеся про шерсть та шкіру. Простежте, аби у приміщенні, де живуть свинки, була оптимальна температура (18-24 °С) та вологість близько 50%. Подбайте, аби морські свинки не переохолоджувалися, не перебували на протязі та захищайте їх від стресу. Рекомендується регулярно проходити профілактичний огляд у ветеринара, щоб виявити можливі проблеми зі здоров’ям на ранніх стадіях.
Сечокам’яна хвороба свинок
Це захворювання важко помітити одразу та непросто лікувати, але йому досить легко запобігти. Тож розглянемо більш детально сечокам’яну хворобу свинок, симптоми, способи лікування та профілактику. Сечостатева система морських свинок складається з сечової та статевої частин, які взаємопов’язані, як і в інших ссавців.
Сечова система відповідає за фільтрацію крові, утворення та виведення сечі. Вона складається з нирок — парних органів у черевній порожнині, які фільтрують кров, видаляючи токсини, сечоводів — трубок, що з’єднують нирки із сечовим міхуром, сечового міхура, який накопичує сечу перед виведенням, та власне сечівник (уретри), через який сеча виводиться назовні. У самців цей орган також виконує функцію виведення сперми.
Основні проблеми сечостатевої системи у морських свинок:
-
сечокам’яна хвороба (частіше у самців);
-
інфекції сечовивідних шляхів (цистит, пієлонефрит);
-
гормональні порушення (кіста яєчників у самок);
-
проблеми з розмноженням (труднощі під час пологів).
Сечокам'яна хвороба у морських свинок є поширеним розладом, що виникає внаслідок утворення каменів у сечовивідних шляхах, включаючи сечовий міхур та нирки. Це захворювання викликають різні фактори. Одним із найважливіших є порушення балансу кальцію в раціоні. Морські свинки особливо чутливі до надлишку кальцію, оскільки їхні сечовивідні шляхи можуть не справлятися з великою кількістю мінералу, і це призводить до утворення кристалів і каменів. Корми з високим вмістом кальцію, наприклад, люцерна, підвищують ризик розвитку захворювання.
Низьке споживання рідини та відсутність свіжої зелені в раціоні призводять до концентрованої сечі, що сприяє кристалізації та утворенню каменів. Деякі морські свинки мають спадкову схильність до утворення каменів через особливості обміну речовин. Часто причиною утворення каменів стає недостатня фізична активність. Утримання в тісній клітці, відсутність прогулянок по кімнаті або спеціально підготовленій ділянці у дворі сповільнює обмін речовин та сприяє застою сечі, внаслідок чого значно збільшується ризик утворення каменів. Також розвиток сечокам’яної хвороби може спровокувати інфекція, внаслідок якої змінюється рН сечі та утворюються камені.
Як зрозуміти, що у морської свинки сечокам’яна хвороба? Про цю недугу свідчать такі симптоми:
-
часті, важкі спроби мочитися;
-
кров у сечі;
-
біль при сечовипусканні;
-
зміни в поведінці (апатія, зниження активності).
Лікування сечокам’яної хвороби передбачає перегляд раціону у бік зменшення кількості протеїнів та продуктів, що містять кальцій, медикаментозне лікування (антибіотики, знеболювальні), а якщо камені великого розміру, рекомендовано їхнє хірургічне видалення.
Регулярні ветеринарні огляди, збалансована дієта з низьким вмістом кальцію та доступ до свіжої води значно знижують ризик розвитку цього захворювання у морських свинок.
Профілактика
Правильне харчування — головний фактор профілактики сечокам’яної хвороби у морських свинок. Оскільки основною причиною недуги найчастіше є висока концентрація кальцію в сечі, раціон потрібно ретельно контролювати.
Що потрібно зробити? Передусім, зменшити кількість продуктів з високим вмістом кальцію: люцернове сіно та гранули, петрушка, шпинат, капуста, крес-салат. Замість них пропонувати низькокальцієву зелень, наприклад, салат ромен, листя кульбаби, подорожника, осот, листя малини тощо.
Основою раціону свинки мають бути сіно й трава (70-80%). Найкращим буде сіно з тимофіївки. Гранульованого та люцерновмісного корму бажано не давати зовсім або значно обмежити його кількість. У морських свинок завжди повинен бути доступ до чистої питної води. Якщо вода жорстка, варто використовувати фільтровану або бутильовану. Велику частину рідини свинки отримують із соковитими овочами та зеленню, тому урізноманітнюйте раціон улюбленців огірками, кабачками, селерою та ін. Не давайте багато солодких фруктів, приміром яблук, груш, абрикосів — їх можна пропонувати в невеликій кількості як ласощі. Стежте, щоб у раціоні пухнастиків було достатньо продуктів із вітаміном С або пропонуйте його у вигляді спеціальних добавок. Надзвичайно важливо обмежити в меню улюбленців оксалати. Вони містяться в таких продуктах: шпинат, ревінь, буряк, щавель, мангольд.
Стежте за самопочуттям улюбленця та процесом сечовипускання. Якщо бачите, що свинка напружується або плаче під час сечовипускання, у сечі помітна кров – негайно звертайтеся до ветеринара.
Чим можна допомогти улюбленцю до того, як ви підете до лікаря?
-
Уважно спостерігати за симптомами, щоб точно розповісти фахівцю про проблему.
-
Запропонувати води, можна трохи підігріти її. За потреби напоїти зі шприца без голки.
-
Покласти на ледь теплу грілку — це дозволить зняти спазм.
-
Прибрати з меню люцерну, шпинат
